Все, що дихає, все Бога прославляє!

Все, що дихає, все Бога прославляє! 
Тільки ось чого я не збагну:
Як слони, як грім, що десь лунає, 
Богові складатимуть хвалу?

Вранці я у сонечка спитала:
«Чим ти славиш нашого Творця?» 
Сонечко мене полоскотало 
Спалахом яскравим промінця.

Я з моїм питанням до синички,
А вона по гілках стриб та стриб 
Все літає коло годівнички 
Та чатує на зернятка й хліб.

Я біжу до річеньки хутенько,
А вона під льодом міцно спить, 
Лише очерет сухий тихенько 
Наче колискову шепотить.

На долонь мою сніжинка впала, 
Та не встигла запитати я,
Як вона водою раптом стала 
І нічого не розповіла.

Здогадалася я, хто все знає,
Хто пройшов усі землі кутки! 
«Вітре, як ти Бога прославляєш?» 
Він лише торкнувся до щоки.

Увесь день я бігала, шукала,
Та ніхто не зміг відповісти. 
Як Як же так? Я в Біблії читала... 
Помолюсь. Поможеш, Боже, Ти.

Тато мій побачив мої сльози, 
Зрозумів усе та проказав:
«І слони, і зорі, дощ і грози,
Вітер в полі, аромати трав —

Бога всі нестримно прославляють, 
Збуджуючи радістю серця.
Славу Богу Вічному складають, 
Волю всі виконують Творця!»

Як це я сама не зрозуміла?!
Тату, дякую тобі за відкриття!
Буду я від серця і щосили 
Бога славити усім своїм життям.

Світлана Єрмолова,
переклад з російської


Разработка веб сайтов