Під звуки полонезу

Земля схилилась у журбі, 
а янголята-журавлі 
злетіли в небо, вище сивих гір, 
щоб у суцвітті ясночолих зір 
Творця знайти на макрокосмій тверді 
та попрохати в нього людству милосердя.

Навіки-віків, 
за вінок гріхів 
для сиріт і вдів 
прохати людству нині милосердя.

Плеяди виливають жаль 
в туманну Андромеди шаль, 
пожовк Чумацький шлях, неначе віск, 
кори земної чути тріск, –
до дати самознищення аршин. 
Молімось Богу, Він у нас лише один.

Чи прийдемо до каяття, 
щоб вберегти земне життя, 
чи знищимо вогнем свою планету, 
потопимо, або війни стилетом 
ударим в груди, гострогранним лезом, –
й схоронимо під тужні звуки полонезу.

Навік-віки 
за тяжкі гріхи 
з Божої руки 
даруй нам, Отче, милосердя.

Земля схилилась у журбі, 
а янголята-журавлі 
знялись у небо, вище сивих гір, 
щоб у суцвітті ясночолих зір 
Творця знайти на макрокосмій тверді 
та попрохати в нього людству милосердя.

Ігор Федчишин

Переглядів: 50


Разработка веб сайтов