Під звуки полонезу
Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
злетіли в небо, вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.
Навіки-віків,
за вінок гріхів
для сиріт і вдів
прохати людству нині милосердя.
Плеяди виливають жаль
в туманну Андромеди шаль,
пожовк Чумацький шлях, неначе віск,
кори земної чути тріск, –
до дати самознищення аршин.
Молімось Богу, Він у нас лише один.
Чи прийдемо до каяття,
щоб вберегти земне життя,
чи знищимо вогнем свою планету,
потопимо, або війни стилетом
ударим в груди, гострогранним лезом, –
й схоронимо під тужні звуки полонезу.
Навік-віки
за тяжкі гріхи
з Божої руки
даруй нам, Отче, милосердя.
Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
знялись у небо, вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.
Переглядів: 421
