До Свята жнив
Плоди, плоди… Дарунки милі.
Ми вам радіємо завжди.
Дозріли на осінній ниві
В благословення нам плоди.
Схилив овес туге колосся,
Пшениця в золоті стоїть.
Тамує пам’ять відголосся
Прожитих предками століть.
Чужа орда не топче поле,
І під блакиттю вишини,
Здається: не було ніколи
Ні голоду, ані війни.
Розносить осінь подарунки
Так щедро по усій землі —
Краси нежданої лаштунки
У кожнім витворі її:
І винограду стиглі грона,
І яблук зорі в холодку,
Калина хилиться червона
Над чорнобривцями в садку.
А журавлі вгорі летіли,
Прощальне кинули: «Кур-ли…»
І, як легкі тумани білі,
Світанки теплі відпливли.
Дерева скинуть пишні шати.
Вітри навіють довгі сни.
І буде між снігів дрімати
Озимина аж до весни.
Творець придумав пори року
І труд землі, і плинний час,
Щоб край невпинного потоку
Ростити і навчати нас.
Щоб не заснули сном байдужим
В безпеці, ситості й теплі,
Бо дано нам не вічно бути
Ні цій заквітчаній землі.
«Цінуйте час, бо дні лукаві»,
Життя — немов коротка мить,
А там, на вічній переправі,
Суддя невидимий стоїть.
Які плоди я до Престолу
Тобі, мій Господи, складу,
Коли, земну скінчивши долю,
В зелені трави упаду?
Дай, Боже, так життя прожити,
Щоб за метілями років
Не розгубить, не розтрусити
Усе, що Ти нам заповів.
Плодом життя хай буде святість,
А в пам’яті — Голгофи кров,
Щоб увійти в Господню радість,
Де вічне світло і любов.
Дозріла вже Господня нива,
Виходять Ангели-женці.
О Господи, Ти збережи нас
Від влади зла в Своїй руці.
Галина Гунченко
Переглядів: 979
