До Свята жнив

Плоди, плоди… Дарунки милі.
Ми вам радіємо завжди.
Дозріли на осінній ниві
В благословення нам плоди.

Схилив овес туге колосся,
Пшениця в золоті стоїть.
Тамує пам’ять відголосся 
Прожитих предками століть.

Чужа орда не топче поле,
І під блакиттю вишини,
Здається: не було ніколи
Ні голоду, ані війни.

Розносить осінь подарунки
Так щедро по усій землі —
Краси нежданої лаштунки
У кожнім витворі її:

І винограду стиглі грона,
І яблук зорі в холодку,
Калина хилиться червона
Над чорнобривцями в садку.

А журавлі вгорі летіли,
Прощальне кинули: «Кур-ли…»
І, як легкі тумани білі,
Світанки теплі відпливли.

Дерева скинуть пишні шати.
Вітри навіють довгі сни.
І буде між снігів дрімати
Озимина аж до весни.

Творець придумав пори року
І труд землі, і плинний час,
Щоб край невпинного потоку
Ростити і навчати нас.

Щоб не заснули сном байдужим
В безпеці, ситості й теплі,
Бо дано нам не вічно бути
Ні цій заквітчаній землі.

«Цінуйте час, бо дні лукаві», 
Життя — немов коротка мить,
А там, на вічній переправі,
Суддя невидимий стоїть.

Які плоди я до Престолу
Тобі, мій Господи, складу,
Коли, земну скінчивши долю,
В зелені трави упаду?

Дай, Боже, так життя прожити,
Щоб за метілями років
Не розгубить, не розтрусити 
Усе, що Ти нам заповів.

Плодом життя хай буде святість,
А в пам’яті — Голгофи кров,
Щоб увійти в Господню радість, 
Де вічне світло і любов.

Дозріла вже Господня нива,
Виходять Ангели-женці.
О Господи, Ти збережи нас
Від влади зла в Своїй руці.

Галина Гунченко


Разработка веб сайтов