Господь говорить

Господь говорить мовою творіння
До мене крізь туман і дим епох.
Душа ту мову чує: «Я — Твій Бог,
Щоб ти, людино, знала вознесіння».

Господь говорить плескотом води,
Щоб між камінням хлюпає-іскриться.
Як часу, їй ніколи не спиниться,
Змиваючи вчорашніх днів сліди.

Господь тримає пальці скрипаля,
Щоб, як вода жива, лилися звуки,
І щоб душа, пізнавши біль розлуки,
Молилась Богу: «Я — раба Твоя…»

Господь дає художнику той дар,
Щоб вічність слід лишала в фарб єднанні
Так, як лишає промінь на світанні
Своє тепло між пелюстками хмар.

Мій Боже, дай, щоб світу дивний вид
Не затулив Тебе, Творця, собою.
Гаряче сонце сповнивши любов’ю,
Навчи співати, як співав Давид.

Як Соломону мудрість дарував
Прекрасніший із храмів звести в світі,
Даруй мені в душі возвести храм
Святому Духу і любові світлій.

Галина Гунченко

Переглядів: 96


Разработка веб сайтов