«Струмок не каже: «Я тебе люблю»

*  *  *

Струмок не каже: «Я тебе люблю»,
Коли людину на шляху стрічає.
Співає тиху пісню він свою,
Тече, шумить, плескоче, поспішає.

А хочеш, подорожній, — підійди
І зачерпни цілющу прохолоду,
Напийся вдосталь з пригорщі води,
У спеку тут знайшовши насолоду.

Не каже сонце: «Я вас так люблю»,
А мовчки чинить місію свою:
Зійде на сході, небо обійде
І тихо в ліс далекий упаде.

А на шляху зігріє, звеселить
Травинки кожної зелену нить,
Поля, долини, села і міста — 
Така у сонця місія проста.

У кожну тінь загляне, в кожен діл —
Осяє променем усе навкіл,
В ліси дрімучі, у щілини скель,
Щоб навіть риби в морі знали день.

Творець нас учить в цьому світі жить
І цим прекрасним світом дорожить.
Згаса життя, як світла промінці,
Початок і кінець — в Творця руці.

Хай будуть на слова скупі вуста,
А в серці сяє скинія Христа,
І не хвалися: «Я —  християнин»,
Хай це про тебе скаже Божий Син.

Галина Гунченко

Переглядів: 25


Разработка веб сайтов