Я в хрещенні Тобі пообіцяла
Хлюпну̍ла і зімкнулася вода,
На мить перед очима стало темно…
І раптом — угорі прекрасне небо
І сонце в мої очі загляда.
З Тобою я померла в цій воді,
З Тобою я воскресла, о Спаситель!
Навчи мене, мій Господи, як жити,
Служити як і вірити Тобі.
Це Ти колись зайшов у Іордан,
Святий, узяв вину усього світу,
Щоб кожну душу, в водах тих омиту,
Звільнити від гріхів — смертельних ран.
Це Ти колись пішов по цій землі,
Тобі в обгін летіли звістки світлі
Про ті дива, що Ти творив у світі,
Про вчення і про зцілення Твої.
Ісусе! Ти в пустелі годував
Голодних, щоб в путі не ослабіли,
Із рук Твоїх хліби і рибу їли,
Що Ти з любов’ю бідним роздавав.
Малих дітей до Себе пригортав,
Казав дорослим: «Будьте всі, як діти…»
Навчи мене, мій Господи, радіти
Життю, що Ти мені подарував.
Навчи, Ісусе, тої чистоти
І простоти, і щирості, й любові,
Що світяться у кожнім малюкові,
Навчи молитись, як молився Ти.
О Творче мій! Я в хрещенні Тобі
Пообіцяла лиш для Тебе жити.
Навчи мене по цій землі ходити,
А серцем буть з Тобою в висоті.
Дай пам’ятати, що усюди — Ти,
Усе — Твоє, в Тобі усе й від Тебе,
І у житті нічого так не треба,
Як святості, любові й висоти.
Галина Гунченко
Переглядів: 659
