«Замучили, побили, розіп’яли»
* * *
Замучили, побили, розіп’яли…
Людська злоба вляглася в тишу мертву.
Повільно із Голгофи всі спускались,
В невіданні принісши Бога в жертву.
Любов убили, розп’яли Царя,
І одяг розділили поміж себе.
Росою тихо плакала земля,
Ховалось сонце в вечорове небо.
Поклали у печеру кам’яну,
До входу важкий камінь привалили,
Печать прибили. Варту на посту
Приставили до Божої могили.
Зробили все, що лиш могли зробить,
Аби забули люди про Ісуса,
Щоб слід Господній стерти, погубить,
Щоб згадок не верталася спокуса.
Про хворих, що в суботу Він зціляв,
Про море, що утишував словами,
Як рибою і хлібом годував
П’ять тисяч, розсадивши всіх рядами.
І як ходив по морю навпрошки —
Неначе по землі ступав по водах,
Як учням Заповіт святий лишив,
Що буде проповіданий в народах.
Убили й заспокоїлись в злобі —
Зробили все, що так зробить хотіли…
Спустилась ніч, погасли всі вогні,
Лиш в небі зорі тихо мерехтіли.
На третій день, ще сонце не зійшло,
В саду ще перші птахи не співали,
Як жони-мироносиці Його,
На подив свій, у гробі не застали.
Від каменю був звільнений прохід…
А там — у плямах крові плащаниця.
Небесний ангел, ніби сонця схід,
Яскраво освітив жіночі лиця.
«Живого не шукайте між мерців —
Ісус воскрес! Ісус живий навіки».
Цю вістку рознесли в усі кінці
Веселих голосів потужні ріки.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
І смерть, і гріх Він переміг в двобою.
Христос воскрес! Розп’ятий Бог воскрес,
Щоб людське серце ожило в любові.
Його ім’я в народах не забуть,
Він Словом нову осіяв епоху.
Ісус — Життя, і Істина, і Путь,
Ісус — Господь! Навіки слава Богу!
Ісуса кров — освята всіх сердець,
І нам болять Його Голгофські рани.
Розп’яття — це початок, не кінець,
Бо на землі з’явились християни.
Його слова — нам Новий Заповіт,
Йому звучать гучні пісні спасенних,
Його сліди не змиють води літ,
Ісус живе у душах воскресенних.
Христос воскрес! Радіє неба вись,
І силам тьми цю звістку не збороти.
Через віки і нині, як колись,
В Небесне Царство Він веде народи.
Галина Гунченко
Переглядів: 77
