Жовтий листопад
Жовтий листопад... Жовта самота...
Сонячну блакить смуток огорта.
Крапельки дощу... Крапелька сльози...
А в душі звучить: «Господи спаси…»
Жовтий листопад над землі чолом,
Журавлі кричать в полі за селом,
І такі сумні ожили пісні…
Боже, дай весну стріти ще мені.
В зо̍лоті ліси дивної краси.
В пригорщах тепла, вітре, принеси,
Бо вогонь жоржин не зігріє нас
У холодний день, у прощальний час.
Зорі палахкі — айстри у саду,
Та у цій красі смуток я знайду.
Осінь золота, жовтий падолист
Нагадає все, що було колись.
Промайнули дні, наче журавлі.
Марилась любов, а прийшли жалі.
Правда і добро серцю не чужі,
Та чомусь кругом — тільки міражі.
Нелегка й сумна подорож життя...
То ж прийми мене, як своє дитя,
Царю мій святий, Боже всіх надій,
Стомлену життям душу обігрій.
Галина Гунченко
Переглядів: 1102
