«Мене з друзями поставили вночі...»

*   *   *

Мене з друзями поставили вночі стерегти чийсь гріб.
Мрець був страчений за те, що порушив закон.
Він лежав у печері, але стояла варта, щоб
якщо воскресне, з гробу не вийшов, подолавши смертний полон. 
Пробиті долоні і стопи. Зранене терном чоло.
Але ближче до півночі всі провалилися в сон.

Я один залишився на варті. Я бачив, як Він воскрес.
Як потужний ангел на камінь плечем надавив, 
як Воскреслий виходить з гробу, погляд звертаючи до небес. 
Страждання і та хресна смерть ніщо Тому, хто свій гроб відкрив. 
Я не вірив своїм очам. Втім, тут до чудес 
люди звичні, а Воскреслий чудо створити вмів.

Лікарю, зцілися сам. Воскрешаєш? — себе воскреси.
І Йому вдалося. І просіяти Він опівночі встиг.
Він іде, шепочучи щось на кшталт «Отче, іже єси», 
туди, де немає ні страт, ні пристрастей, ні вериг.
Зрозуміло, якщо ти на землі — свій хрест слухняно неси, 
а на небесах гортай сторінки священних книг.

Борис Херсонський

Переглядів: 119


Разработка веб сайтов