«На старовинних іконах Йосип сидить у кутку»

*  *  *

На старовинних іконах Йосип сидить у кутку один,
відвернувшись від Бога народженого та від Марії Діви.
Він дивиться кудись убік, в старозавітну темінь, він
не чує ні крик Немовляти, ані ангельські співи.
І зірка в дірі проміж хмар, і космічний промінь прямий
наче вісь симетрії опускається по вертикалі.
Старий завіт — постарів, але він сильний й живий,
а Слово поки безмовне, і сенсу ми не шукали.
На старовинних іконах Марія на боці лежить,
звернувши свій погляд на Рожденну Дитину.
А Йосип сидить у кутку, і здається старому на мить,
що Нова Ера дивиться на його зігнуту спину.
На старовинних іконах янголи на небесному тлі золотому.
І Діва лежить на боці, і голуб літає над нею.
А Йосип не знає, — йому будуть вклонятися, як святому,
І якщо б дізнався — він не прийняв би цю ідею.
Тому, що він тесля, а тесля — не бачить Небесних Синiв.
Він звик до того, що зримо і піддається рубанку.
Він читав священні книги, але не бачив священних снів.
А сон підступає. Завтра — шлях з раннього ранку
Тому що шлях починається з Різдва, а потім — все без проблем:
ера стане нашою, бо залишена нам у спадок.
Миготять століття воєн дзвенить ланцюг соціальних систем.
Різдво — позаду. Тепер Дитинства початок..

Борис Херсонський

Переглядів: 293


Разработка веб сайтов