«Преобразивийся на горі, Христе Боже»
* * *
Преобразивийся на горі, Христе Боже,
показавий учням Своїм славу Свою яко да можаху...
А учні лежать обличчям донизу — ніхто не може,
побачивши Світло таке не піддатися жаху.
А Вчитель був, як свічки вогонь між долоней,
між могутнімі постатями Ілії та Мойсея.
Він був як південь ясний, як світанок червоний,
й не було для Нього ні книжника, ні фарисея.
А потім казав Петро — як добре нам тут з Тобою!
Для чого нам з висоти вертатися до долини?
Для чого нам вчити натовп? Для чого мішатись с юрбою?
Для чого нам перед свинями кидати свої перлини?
Поставимо тут три тенти. А ми будем так, просто неба,
дивитися, як Отець хмари в руці тримає.
Бо тут нам вина не треба, тут нам хліба не треба,
тут нам смерті немає, тут вічно життя триває.
Борис Херсонський
Переглядів: 424