Тварини

Віл і осел міркують удвох: 
Позаяк до вертепу в цей час 
Марію привів Господь Бог,
Він не байдужий до нас.

Дитя народилось в хліві — 
Господь не забув про тварин, 
якщо в годівниці малій 
заснув у смиренні Бог Син.

Великий худібці поклін, 
бо раптом з-за хмар в цій порі, 
у стійло, крізь ночі заслін 
пробрався промінчик зорі.

І ось пастухи сюди 
овечок-сестриць привели. 
Пошана нам буде завжди 
у кожнім куточку землі.

Із фресок, ікон і картин
 в музеях, церквах там і тут,
 ми будем дивитись зі стін — 
дивитись і бачити люд.

Щоразу згадають про нас, 
як сяде сім’я за столом — 
в різдвяний святковий час, — 
міркують віл із ослом.

Борис Херсонський

Переклад з російської Володимира Тимчука

Переглядів: 89


Разработка веб сайтов