Тварини
Віл і осел міркують удвох:
Позаяк до вертепу в цей час
Марію привів Господь Бог,
Він не байдужий до нас.
Дитя народилось в хліві —
Господь не забув про тварин,
якщо в годівниці малій
заснув у смиренні Бог Син.
Великий худібці поклін,
бо раптом з-за хмар в цій порі,
у стійло, крізь ночі заслін
пробрався промінчик зорі.
І ось пастухи сюди
овечок-сестриць привели.
Пошана нам буде завжди
у кожнім куточку землі.
Із фресок, ікон і картин
в музеях, церквах там і тут,
ми будем дивитись зі стін —
дивитись і бачити люд.
Щоразу згадають про нас,
як сяде сім’я за столом —
в різдвяний святковий час, —
міркують віл із ослом.
Борис Херсонський
Переклад з російської Володимира Тимчука
Переглядів: 426
