«А час ішов, міняючи обличчя»

* * *

А час ішов, міняючи обличчя,
І сторінки історії гортав...
Аж ось, нарешті, над кінець сторіччя,
Знаменний день у Вічності настав.

Небесний календар дістався дати,
Коли сповнялась часу повнота,
І мусив Бог на хресну путь віддати
Для грішників Спасителя-Христа.

На темній бані неба в Палестині
Намистом загорялися зірки,
Коли у хліві на духмянім сіні
Родився Той, Кого чекав роки

Цей світ, що потопає у безодні
Гріхів, нечестя, злочинів, мерзот...
Родився Той, Хто може і сьогодні
Явити щонайкращу із щедрот:

Прийняти бідну втрачену людину,
Що з каяттям до Нього поспішить,
І врятувать од вічного загину,
Зійшовши в бідний хлів її душі.

... А зорі тихо сяяли на небі.
Не відала утомлена земля,
Що в світ, який втопає у потребі,
Родилося небесне Немовля...

Ju Lia

JU LIA