Намалюю життя пишним садом

Намалюю життя пишним садом
У п'янкому цвітінні весни,
Де повітря тремтить ароматом
Недоторканним, чистим, ясним.

Намалюю як очі дитини,
Що відтворюють неба блакить,
І як хліба безцінну крихтину,
Що в долоні тремтячій лежить.

Намалюю умитим росою
Тихим ранком звичайного дня,
Що чарує простою красою
І подякою душу сповня.

Та чомусь на мою полотнину
Сірі фарби лягають суціль,
І виводить життєва картина
Дощ і сльози, страждання і біль.

Сірі хмари на сірому небі.
У пітьмі лютий вітер шмага.
Хвиль шалених безжалісний гребінь
На судно безпорадне чига...

Боже, пензель мені не підвладний.
Жодних змін я не можу внести
У малюнок життя недоладний.
Вся надія — один тільки Ти!

Раз черкнувши, Ти дотиком можеш
Біль на радість змінити ураз.
Я чекаю на Тебе, мій Боже.
Хай нарешті настане Твій час!

Ju Lia

JU LIA