Дай нам, Господи, очі бачити

Йде до заходу сонце над горами.
В чисту воду проміння сіється...
У Твоєму, здалося б, прозорому,
Скільки гам кольорових криється?!

Тінь соснового лісу гойдається
На зелених хвилях під веслами.
А в душі щось аж перевертається.
Звичні речі стають чудесними.

Білі хмари у небі блакитному...
Аромати повітря пряного...
У Твоєму, немов не примітному,
Скільки сховано філігранного!

З повсякденного і прозаїчного,
Із зажитого аж до буднів,
Б'є живе джерело поетичного.
Золоті ті ключі! ЧУдні!

Дай нам, Господи, очі їх бачити,
Дай нам слух досконалий їх чути,
Щоб нас розумом лиш не тлумачити
Те, що варто б ще й серцем відчути.

Світлана Касянчик

Переглядів: 121


Разработка веб сайтов