"Коли тривога не дає заснути"

* * *

Коли тривога не дає заснути,
Коли, здається, можна доторкнутись
Руками до липкої темноти,
І світло поглинають чорні діри,
Витягують з душі останню віру,
«Помилуй, Боже! Господи, прости!» —
Перебираю молитовні чотки.
Намисто грубе, а шнурок короткий.
Між нами прірва. Ні, не винен Ти.
Я — підривник. Ти — Майстер, Будівельник.
Бреду, немов єгипетський пустельник,
В безсонну ніч пісками суєти.

Засипані барханами руїни
Там, де могли б, достоту, в цю хвилину
Під зорями оазиси цвісти.

Світлана Касянчик

Переглядів: 28


Разработка веб сайтов