Осіннє надвечір’я
Ховається сонце за пругом.
На жовтих листках Надвечір’я
Ліричну елегію пише
пучками сліпучого сяйва.
Так пишуть найближчому другу —
З любов’ю, зі щемом, з довір’ям —
Прощальну записку. Все дише
І світлом і смутком. Тут зайва
Поезій земних велемовність:
Всіх слів не знайти в словникові!
І згущенням фарб синтетичних
Не можна краси передати!
Римується осінь й духовність,
Коли поміж кленів величних
Від дива замреш на півслові.
І можеш лиш сльози ковтати.
І поруч Творця відчувати.
Світлана Касянчик
Переглядів: 803
