«Сад Гефсиманський. Вечір»
* * *
Сад Гефсиманський.
Вечір
Cіє імлу блакитну.
Листя олив старечих
Не лопотить привітно.
Мутний струмок Кедрону
Глухо шумить в долині.
Світять магнолій крони.
Вітер дріма в пустині.
Йдуть, відспівавши хором
Гімни хвали й моління,
Чоловіки угору
Стежкою у коріннях.
Ка́мені гостроплечі,
Мов потайні палати.
Кращих умов для втечі
Можна і не шукати.
— Ви посидіть тут — мовив
Тихо Ісус до учнів.
Знав: хто пішов на змову —
Зна́йде моменти зру́чні.
Знав: тих, що йдуть на зраду,
Юдою будуть звати.
Знать провела нараду:
Як їм Ісуса взяти.
Вчора Він був кумиром,
Другом Іскаріота.
...Пахло до щему миро,
З нотками крові й поту.
— Отче, нехай пройде ця
Чаша, як можна, мимо!
Страшно, коли для серця
Вся піднебесна зрима.
Розум в огні агоній,
Жах охопив смертельний:
Бурний потік нейронів
Чад проганяв пекельний.
Лисий Голгофи череп
Вже подавав сигнали.
Втомлені, по вечері,
Учні спокійно спали...
Стати гріхом Святому?!
Жертвам стереотипів
Як осягти це?
Громом
Дзенькнули смолоскипи...
Світлана Касянчик
Переглядів: 313
