Я прагну тишини

О, Господи, я прагну тишини!
Мене втомило вічним гамом місто.
А десь висить калинове намисто,
Стоять в мережках з льоду полини.

І тишина... безмежна тишина...
В її блаженстві й вітер не шелесне
(В ній чуєш серцем лірику небесну!).
Там мерехтить мрійливо рівнина.

Лиш вечорами, як мороз бере,
Тріщать дерева, мов свічки у храмі...
Іскриться іній на ажурній брамі,
Неначе срібло чищене, старе.

Весь у зірках веселих сніг рипить
Коли ти йдеш стежиною до хати,
А мимо тебе з гілочок пухнатих
Легка пороша зграйками летить.

Малює місяць на дорозі тінь
Від димарів, що тягнуться до неба...
Мені сьогодні неодмінно треба
У безгоміння цих благословінь!

Світлана Касянчик

Переглядів: 142


Разработка веб сайтов