«Помирає Ісус на хресті»
* * *
Помирає Ісус на хресті.
Учні в ступорі, рідні — в сльозах.
А довкола їх люди прості
Топлять в крові зневіру і страх.
І в обривках розбурханих фраз,
І в словах, що летять звідусіль,
Відчувається зло... Й водночас
Спантеличеність, сумнів і біль.
— Не зійшов?! Не побив?! Не прокляв?!
Навіть виправдатись не зумів!
А недавно ж він в храмі свистав
Батогом! І погром учинив!
Владний жест і учительський тон.
Хто й коли так сміливо навчав?
То на лад свій тлумачив закон,
То він хворих в суботу зціляв.
Фарисеїв, як юний бунтар,
Допікав за святенництва гріх.
І багато хто вірив, що цар,
Син Давидів, прийшов до своїх.
Біг щоденно до нього народ.
Бо ж солодкі про волю слова!
Люд шептався про переворот,
Що година прийшла рокова.
Запевняв нас: наблизилось вже
Царство Боже до наших країв!
Та не лопнуло іго чуже...
Сам — зачислений до злодії́в...
Темнота. Гніт загарбників. Збіг
Сподівань і обставин життя —
Користатись цим вправно він міг.
Там — засудження! Тут — співчуття!
Хтось казав, що кормив і зціляв?!
А ви впевнені у джерелі?
...Голови вже Христос не тримав.
Сохла згустками кров на землі...
— Оправдати надій не зумів!
А про добре вже й згадки нема...
Вверх летять гострі камені слів.
З неба сіється тиша німа...
Шаленіє юрба (веселить,
Мов вино, безпорадність Христа).
Під цькування старійшин кричить:
«Цар Юдейський, зійди із хреста!»
Клапті шкіри висять вздовж спини,
Над суглобами плетиво жил...
Той, в Кому не бувало вини,
Через гріх залишився без сил.
І ніхто зрозуміти не зміг,
Що вершилося в них на очах.
— Отче Мій, не врахуй їм цей гріх...
Хто пізнав до кінця Його шлях?
Божий Син помирає від ран.
Тільки так можна тіло спасти.
— Елі! Елі!... Роди християн...
Треба… Варто дорогу пройти...
*********************
Якщо розум в порядних людей
Замінити на адреналін,
То під тиском зневіри й ідей
Стануть люди, немов пластилін.
Хочеш — жертву ліпи, хоч — борця,
Хоч — змішай їх з когортою вбивць.
Поки йтиме процес до кінця,
Буде й вовк охоронцем у вівць.
У непевні, бурхливі часи,
Мов олива, пролита на жар,
То — підбурювачів голоси
І очей загребущих піар.
Ціль спроможна зріднити чужих
І прогнати братів за кордон.
Доки в людства є право на гріх,
Не відмінить ніхто цей закон:
У свободи — фатальна ціна.
Це — позбавлення прав і свобод.
Там не буде бар’єром вина,
Де розбестили гордий народ.
Стане Ірод з Пилатом на «ти».
Хоч злочинець Варава, та свій.
Головне тут: уклад зберегти.
Назарет — не колиска ж месій!
...Раптом темно, мов в північ, в обід.
Трощить скелі старі землетрус...
І замовк переляканий світ,
І «Звершилося!» крикнув Ісус.
Світлана Касянчик
Переглядів: 10
