Все мине...

Ти давно від чекання втомилася,
Але, вір, все мине-перемелеться.
То зима довгим шлейфом метелиці
У гілляччя колюче вчепилася
І не хоче здавати позиції.

То швирне льодяними сніжинками
Ув обличчя, неначе жаринками.
То засипле стежки кучугурами
І сховає надію за мурами…
Слабне сила — зростають амбіції...

А підсніжники з Книги Червоної
Скоро будуть в ліси повертатися.
Треба кращих часів дочекатися — 
Сива мудрість людей переконує,
Бо не вічна лютнева метелиця.

Вже вода оживає під кригою,
Вже лелеки залишили Сирію 
І додому вертаються з вирію.
Ось востаннє запахне відлигою. ...
Все мине, вся біда перемелеться!

Все, що Бог обіцяв тобі — збудеться.
Біль затихне. Тривоги забудуться.
Тільки вдячність у серці залишиться.
Книга пам’яті ближніми пишеться.
Нова пісня тобі подарована.

Хай летить вона в небо торжественно,
Навіть під завивання метелиці.
Все одно — вся біда перемелеться.
Віра — сильна. Надія — Божественна.
Ти від смерті — Предвічним врятована.

Світлана Касянчик

Переглядів: 881


Разработка веб сайтов

А коли промине все дочасне

А повітря, немов густішає

Бува, у віршах — ні на грам поезії

Буду слухати тишу

В туманну ніч

Вилетіли з хати доньки та сини...

Вознесіння

Всі війни починаються в душі

Все мине...

Господи, Ти позапалював зорі в далеких сузір’ях

Дай нам, Господи, очі бачити

Доторкнуся до твоїх сивин

З Новим Роком

Здавалось, що той кволий вітер?

Змахне руками плавно диригент

Коли ми прийдемо додому

Коли тривога не дає заснути

Колискова ("Збилися хмари над нашою хатою")

Марія була у поважному стані

Монолог совісті

Нічна молитва

Надкушений місяць над хатою

Новорічне

Осіннє надвечір’я

Осінній день

Падає час у вічність

Поверни мені пам’ять, Боже!

Прости нам, Боже

Різдвяна колискова

Різдвяний мотив...

Розкажи мені, зіронько

Сад Гефсиманський. Вечір

Сиджу сама. Роки перебираю

Сяє надія з молитви

Хтось над прірвами зводить мости

Ще небо не прорвалося водою

Я дякую Тобі, Господь, за все

Я не можу вже вас захистити

Я прагну тишини