Плач душі
Я віднайшла у Небі звуки Баха —
Відлунював в душі святий хорал.
Благословенна Богом біла птаха,
Я всім бажала Світла і Добра.
Співочим квітом зодягала Землю
І Слово Благовісту берегла.
Сльозою написала: не приємлю
Жорстокості, наруги, глуму, зла.
Мій Боже! Як душа зболіла...
І цей останній зойк з очей паде.
Але не висхла — ні! — не обміліла,
Лиш серце виривається з грудей.
Паду зів'ялим листячком до Тебе —
Останній молитовний мій політ.
Я так напилась в світі болю й Неба...
Чи ж розвесниться ще у серці квіт?...
На чорний попіл вигоріла осінь.
Гармонія страждання: біль і прах.
І після птиць, що журно відголосять
У посивілих з горя Небесах.
Зішли мені, о Господи, терпіння!
У тій молитві, що колись навчив.
І воскреси те листячко осіннє,
Зів'яле листя, що в душі кричить...
Надія Кметюк
Переглядів: 1456
