Тебе, великий Господи, хвалім!
Я довго плакала: чому їх не пустили?..
Сльозу дитячу понесла у світ.
Для них в Творця благала ласки й сили,
Під зіронькою йшла за ними вслід.
І не в одні постукали ми дверці,
Нас залишали в холоді й хулі.
А я молилась і вразливим серцем
Шукала Милосердя на землі.
І гріла душу та свята лампадка,
І Мама усміхалася мені.
Свята Вечеря... Перша шоколадка.
Різдвяник на промерзлому вікні.
Моя сльоза й молитва — на сторожі
Святого Дива після довгих мук.
Я чистим серцем бачу очі Божі
І Серце, що осяяло пітьму.
Від янгольської тиші і блакиті
Здається ще смачнішою кутя.
Немов співочі квіти у букеті,
Дзвіночки срібним співом мерехтять.
Все майже схоже на дитячу мрію,
Лиш болісніше і рідніше все...
Сніги тисячоліть... Смутну Марію
Тепер чекають в кожній із осель.
Вже двері перед нею не зачинять.
ЛЮБОВ і ЧИСТОТА здолали гріх!
Страждальний світ в Її сльозі спочине
Під тихим сяйвом Вічної Зорі.
Як перший пастушок, прийде паломник —
Мов не було цих двох тисячоліть —
І мовить перед яслами в поклоні:
ТЕБЕ, ВЕЛИКИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!
ТЕБЕ, ТЕРПЛЯЧИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!
Надія Кметюк
Переглядів: 622
