Осінній сонет

Міняє листя кольорову гаму,
Летять роки, як думи, в небуття.
Незмінне і високе слово «МАМА»!
Допоки світ — в цім слові суть життя.

Від мами все: і крок, і перше слово,
Любов до праці і таланту скарб,
Чуття добра і пісня колискова,
І рідна мова — найдорожчий скарб.

Колись малим і в юності не раз
Був неслухом… і біль в душі не згас —
Хоч знаю, мама не таїла злості…

Мій погляд, думи, мрії — все до Вас;
І, доки є здоров’я, сили, час,
Матусенько, я знову їду в гості!

Степан Коханець

Переглядів: 52


Разработка веб сайтов