«А скільки ще осені нам подарують зим»

*  *  *

А скільки ще осені нам подарують зим,
Скільки у нас ювілеїв славетних буде?
Спілкуюся з небом, щедро лікуюся ним,
Несу його іншим поміж рядками в люди.

Скільки ще буде озвучено тихих молитв,
З надією на любов і милість Всевишнього!
Рідко хто пише про душу і те, як їй болить,
Як міліє вода й зростають червиві вишні.

Мабуть, не всі дочитають цей вірш до кінця,
Мотивуючи вибір недосконалими римами.
Скільки ще весен — залежить від Сина й Творця.
Та нашого серця, готового йти за ними.

Олександр Козинець

Переглядів: 21


Разработка веб сайтов