* * *
Тягнусь до сонця,
Тягнусь до кращого,
Як всі рослини.
А за серця,
Що захаращили,
Господь, прости нам!
Що забуваємо
Про наші гнізда,
Важливий триб.
Дозволь же, Господи,
Поки не пізно,
Рости углиб!
Олександр Козинець
Переглядів: 248
А скільки ще осені нам подарують зим
Все, що із неба спускалось мені згори
Все, що зі мною траплялось — було для досвіду
Дзвони церковні сповістили про радість
До небесного царства не потрапить той...
Знову Господь засіяв на зиму білим поля
Мій світлий Господи, ох, як бракує тиші
Міліють річки, в містах вже бракує кисню
Ти зустрів мене зламаним розбитим
