«Знову Господь засіяв на зиму білим поля»

*  *  *

Знову Господь засіяв на зиму білим поля, 
Щоб із пухкого снігу навесні наливався хліб. 
Розчистив старі дороги, проклав нам шлях 
До Божих доріг на створеній ним землі.
Сонце бавить промінням білу велюрову гладь. 
Сонце ніжно торкається снігу — м’якшає твердь. 
Без небесного світла жодна земля не змогла б, 
Збідніла б на половину. Люди б — іще на чверть.
Вкотре Господь посіяв душі поміж батьків. 
Благословив на щастя, в радості простоти. 
В ім’я небесних законів, що діють споконвіків, 
Множити світло й віру, народжуватися й рости.

Олександр Козинець

Переглядів: 297