«Коли у Всесвіті ще не було людини»

*  *  *

Коли у Всесвіті ще не було людини,
Господь для неї вже красу творив:
Із зірочок дрібненьких скатертину
По всій небесній тверді застелив.

Вже промінь сонця в космосі сіяє,
Вже день новий з’явився на землі…
Коли творіння Боже споглядаю,
Творця прославити так хочеться мені!

За те, що Він володарем усього
Сказав людині бути дотепер.
Що за гріхи усіх нас до одного
Син Божий на хресті Голгофськім вмер.

І про Його святу любов безмірну
Усе творіння промовляє нам.
У Всесвіті нема людині рівних,
І ми усі Святого Духа храм.

Далекі зорі у гарячім оксамиті
Злились в одну гармонію світил.
Людське ж бо серце краще обігріте,
Ніж всі зірки, які Бог засвітив!

Та в когось серце — як глибокий кратер —
Пусте й самотнє, темне і німе…
Господь у ньому поселився б радо —
Прийми ж Його проміння золоте!

Засяй добром і щастям в цілім світі,
Хай від любові світиться земля!
Вінець творіння — це Господні діти,
Це доля сонячна моя й твоя.

Лариса Козинюк


Разработка веб сайтов

Ісус у 12 років

Бігає хурделиця

Благовіщення

Ви — сіль землі!

Дай, Боже, зранечку снаги

Двоє створені разом світи

Добра новина ("Мов тепла від сонечка")

Дорога до Христа

Дух Святий

Знову прийшло Різдво

Коли діти приходять у світ

Коли у Всесвіті ще не було людини

Кроки назустріч

Люби усіх

Любов — не свято у календарі

Мені б — зорю!

Минула субота… І сонечко встало

На Різдво, на Різдво, на прекрасне свято

Од віку до віку, від сходу до заходу сонця

Ой, Різдво у нас, Різдво!

Прийшла пора зимових свят

Різдво Христове

Різдвяна сімейна історія

Свіча

Святвечір («Я люблю святвечір на Поділлі»)

Святе і величне Ісуса Різдво

Скільки днів і ночей... Уже більш, як три роки

Сказати — просто слів не вистачає

Три дні

Христос воскрес – ти віриш чи не віриш

Христос воскрес! («Яка довга суботня ніч»)

Христос рождається! Славте Його!

Цінуймо час

Що в імені мені Твоїм

Я дякую Богу

Якщо їсти — то Божий хліб

Якщо згасла любов — запали!