«Мені б — зорю!»
* * *
Мені б — зорю!
А як її дістати,
Як руку протягнути до небес?
Її за мить нагнуть якісь пілати —
А я не з Богом.
Я без Нього.
Без…
Мені б — крило!
А може, навіть двоє,
Щоб полетіти аж за синю даль!..
А що, коли зустріну хмару чорну —
А я не з Богом.
Я без Нього.
Жаль…
Мені б — води
Напитися живої,
Бо так у грудях тисне і пече…
А світ почує й полином напоїть.
А я не з Богом.
Я без Нього.
Ще…
Мені б — любов!
Але одну, єдину!
Лише для мене, чисту і святу.
Прийде любов — над світом я полину!..
Та я ж не з Богом.
Я без Нього.
Жду…
Мені б — цей світ
Покласти на долоні
І роздивлятись, в чім його краса...
Та я і так в чиємусь є полоні…
І я не з Богом.
Я без Нього.
Сам…
Мені б — хреста!
Чому цього не кажеш?!
Якого Божий Син за тебе ніс!
Хреста, що між тобою й Богом ляже…
Та ти ж без Бога.
Ти без Нього
Зріс…
То як ти можеш мріяти про зорі
І про небес блакитну далину,
І про води краплиночки прозорі,
Як ти не з Богом!
Ти без Нього!
Чув?!
Як можеш прагнути собі любові
І обійнять відразу цілий світ,
Як руки ще до цього не готові
І ти без Бога?!
Ти ж без Нього —
Лід!..
Впаде зоря!
Розгорнуться і крила!
І потече жива ріка води!
Бо є у світі доленька щаслива!
А ти до Бога,
Ти до Нього
Йди…
Лариса Козинюк
Переглядів: 1068
