Святвечір («Я люблю святвечір на Поділлі»)

Я люблю святвечір на Поділлі,
Коли весь небесний оксамит
Застеляють зорі жовто-білі,
А у вікнах світло мерехтить.

Довго-довго не лягає спати,
Дочекавшись свята, дітвора.
Раз за разом бігає стрічати
На подвір’я зірочку Різдва.

Батьківські наповнились оселі
Піснею різдвяною в цю ніч.
Не стихає довго спів веселий,
І тепла не видихає піч...

У цей час між небом і землею
Вже панує Божа благодать,
Що горить різдвяною зорею
І усіх нас хоче обійнять.

То ж давайте пастухами будем,
Що колись спішили в Віфлеєм,
Де у яселках з’явилось чудо,
Що Господь назвав Дитям Своїм.

Від Різдва Христа до цього свята
З року в рік ми згадуємо час,
Як зійшла любов нас окриляти.
Як із неба Бог зійшов до нас.

В кожнім серці зірка хай засяє,
Хай співають ангели для всіх.
І Різдво від краю аж до краю
Стане святом неба на землі.

Слава Богу, мир і добра воля
Це найкращі у цей день слова!
Хай до всіх нас посміхнеться доля,
І надія з’явиться нова.

Та любов лиш справжньою зоветься,
Що із неба до людей зійшла,
Та любов від серця і до серця,
Що бере початок від Різдва.

Хай не гаснуть зорі в оксамиті,
Ти й свою на небі запали,
Щоб змогла піднятися над світом,
Щоб по ній до Бога люди йшли.

Лариса Козинюк

КОЗИНЮК Лариса