Жінки, що йшли за Христом
Вони могли хіба що йти позаду
Шляхом, що на Голгофу повертав.
Ісус Христос вставав і знову падав
Під ношею смертельною хреста.
Вони могли хіба що співчувати —
Не доторкнутись і не підійти!
Довкола Нього стільки злої варти!
Його винують! А самі? — Кати!!!
Вони могли хіба що сльози лити
На багряницю зранених серцедь…
Ховати крик душевний у молитвах,
Питати в неба: де Його Отець?
Чому дозволив грішникам безчинство
Творити перед Песахом святим?
Чому залишив Сина наодинці
Вмирати за розбійників гріхи?
Вони могли хіба що біль у грудях
Стискати аж до вибуху ребер!..
Як сталось так, що Той, Хто вірив людям
Від їхніх рук безжалісних помер?..
Вони могли хіба що сподіватись,
Що смерть Його позбавить хресних мук.
Як важко слухати цей сатанинський натовп,
Який кричить: «Він богохульник! Він брехун!»
Вони могли хіба що хрест обняти
І цілувати кров Його святу…
Яка важка, яка нестримна втрата!..
Хто забере із серця гіркоту?..
Вони могли хіба що почекати
Без сну і їжі ночі дві й два дні,
Щоб у неділю вранці вийти з хати
І вже сповна віддатися журбі.
Вони могли хіба що йти до гробу,
Щоб тіло в пахощі із мирра одягти…
Ще раз побачити Його небесну вроду,
Що зіткана з любові й доброти.
Вони могли хіба що лиш тремтіти,
Коли на місці стався землетрус.
Озвався ангел до жінок тендітних:
«Не бійтеся! Живий ваш Друг Ісус!
Його нема між мертвими! Повірте!
Дарма шукаєте — цей гріб уже пустий!
Біжіть і розкажіть усьому світу —
Воскрес Господь! Ісус Христос живий!»
Вони могли хіба що лиш радіти,
Бо знали правду цю іще зі слів Христа:
«Як Я воскресну — то і Божі діти
І Мною будуть вічно в небесах!»
Вони могли хіба що відчувати,
Що стали спадкоємицями теж
Життя по вірі і по благодаті.
І гідні Царства Божого, авжеж…
Лариса Козинюк
Переглядів: 1
