"Кругом яблуні завірюха"

* * *

Кругом яблуні завірюха
З кожним подихом вітерця.
Ну навіщо спішиш щодуху
Вроду змести з її лиця?

Схаменися, грайливий вітре,
Припини цей жорстокий глум…
Все ж кружля білосніжне квіття, 
Ніби тихий врочистий сум.

Та душа не болить у яблунь,
Не розщеплює крик грудей,
Бо намистом з рум’яних яблук
Чаруватимуть зір людей.

І життя вітровій невтомний
Обмітає мій ніжний цвіт,
Щоб на гілці душі, на кожній,
Визрівав золотистий плід.

Боже, сили додай в негоду,
Щоб не змів мене буревій.
Бо мій плід — Твоя нагорода,
Він — для Тебе, Господь, він — Твій.

Михайло Козубовський

Переглядів: 353