"Майнули в небуття день перший..."

* * *

Майнули в небуття день перший і день другий...
Був ранок і був вечір... І пройшов...
Де ж ділись кольори? Лиш невиразні смуги...
І важко щось сказати про любов.

А десь за обрієм барвисте розмаїття,
Дзвіночки сміху простір веселять,
І так палають всюди зорі-квіти,
Що небом зоряним стає земля.

Надіятись на час — не завжди вдячна справа.
У русі обрій не наблизиться й на крок.
І знов надійні лише спогади й уява,
А інше все, звичайно, як дасть Бог.

Михайло Козубовський

Переглядів: 2


Разработка веб сайтов