"Майнули в небуття день перший..."
* * *
Майнули в небуття день перший і день другий...
Був ранок і був вечір... І пройшов...
Де ж ділись кольори? Лиш невиразні смуги...
І важко щось сказати про любов.
А десь за обрієм барвисте розмаїття,
Дзвіночки сміху простір веселять,
І так палають всюди зорі-квіти,
Що небом зоряним стає земля.
Надіятись на час — не завжди вдячна справа.
У русі обрій не наблизиться й на крок.
І знов надійні лише спогади й уява,
А інше все, звичайно, як дасть Бог.
Михайло Козубовський
Переглядів: 686
