«Надворі дощ видзвонює чечітку»
* * *
Надворі дощ видзвонює чечітку,
Обнявши віть весняну молоду.
Мов привид, хтось в брезентовій накидці
Торішнє листя палить у саду.
Шиплять краплини у вогненнім крузі,
Танцює ватра дико, мов мара,
І дим їдкий снується по окрузі,
Озон цілющий злісно пожира.
Бува, що й серце іноді людини
Горить таким вогнем, як у грозу,
І ті, що з ним спілкуються щоднини,
Не раз від диму змахують сльозу.
Михайло Козубовський
Переглядів: 335
