"Настійливо виважую слова"

* * *

Настійливо виважую слова
І кожне вивіряю чи не всоте.
Яка ж це каторжно важка робота,
Чоло аж сьомим потом залива.

Долоні, мов стара, пошерхла жерсть.
Та не бере мене від цього сором.
Вже не пером орудую, а ломом,
Вгризаючись у віковічну твердь.

Сорочку сіру вже плямує сіль,
Дзвенить о камінь лом, немов на сполох...
Не зупинюсь, бо чую владний голос
У звуках тих настійливих зусиль.

О ти, свята благословенна мить! —
Знайти наріжний камінь для будови,
Оте магічне життєдайне Слово,
Що не вмира, а все животворить!

Михайло Козубовський

Переглядів: 1


Разработка веб сайтов