"Плаче небо знов то снігом, то дощем"

* * *

Плаче небо знов то снігом, то дощем…
Та душа моя ні в розпачі, ні в тузі,
Коли знаєш: не забули тебе ще,
Коли в пам’яті вкарбований у друзів.

У житті немало лине мимо нас.
Є закони, що не знають жодних строків.
Але пам’ять владно зупиняє час,
Хоч на тиждень, хоч на місяць, хоч на роки…

Ой, які ж то таємничі ці чуда-дива!
Подивам моїм нема ні меж, ні ліку…
Це одна із сутностей Господнього єства,
Бо хіба ж не Він сказав такі слова:
«Повсякчас Я з вами аж до кінця віку».

Хай сльозиться небо снігом та дощем,
І ляга на землю сіра тінь хмарини,
Не стискає грізно серце моє щем, —
Світла пам’ять пише сонячні картини.

Михайло Козубовський

Переглядів: 1


Разработка веб сайтов