"Таке земне життя… не відає нестачі"

*  *  *

Таке земне життя… не відає нестачі
В причинах клопотів, неспокою, тривог —
То страх за щастя трепетних побачень,
То острах, що чатують скрізь невдачі,
Що все настільки нетривке, а значить
Сьогодні ти в раю, а завтра — не дай Бог…

Отак життям, немов м’ячем на полі,
Турботи наші граються щодня…
І так весь вік в безвихідній неволі…
А спокій знову десь на видноколі
Ледь маячіє, ніби привид долі,
Реально ж заправляє метушня.

Коли ж стихає вир, вмить прозріваєш з ляком —
Чим швидший біг у протилежний бік,
Тим далі від мети й загроза краху,
Та й битий шлях завжди з питальним знаком;
Чим більший натовп — гіршого ознака…
Хіба ж це й є життя людського пік?

Коли ж душа спрямована угору,
Вона не схибить з вірної путі.
В часи спокус чи у нелегку пору
Вона надійну матиме опору —
Пізнання істини і віра зсунуть гори,
А істина і віра — у Христі.

Михайло Козубовський


Разработка веб сайтов