"Втомлена тиша дрімає"
* * *
Втомлена тиша дрімає
На хвилях весняної ночі.
Місяць-вітрильник, несучись в безмежжі,
Нечутно хлюпоче.
Звуки космічні…
Даремно плямую папір —
Не записати чарівну мелодію зір.
Мрійно вслухаюсь.
Миттєвість —
І я у вітрильнику срібнім.
Швидше думок невловимих
Лечу в океані всесвітнім.
Враз загорілось від щастя
Душевне нутро:
Місце призначення —
Всесвіту вічне ядро!
Піняться хвилі.
Зникають за обрієм сонце за сонцем,
Мегагалактики...
Раптом зупинка… Нарешті!..
Та що ж це?
Пахне земля, і лунає хвилююче скрізь
Рідна мелодія
Збуджених бруньок беріз.
Михайло Козубовський
Переглядів: 419
