"Я часто сам себе не впізнаю"

* * *

Я часто сам себе не впізнаю,
Настільки істина в мені двоїста:
Сьогодні я блаженствую в раю,
А завтра не знаходжу собі місця.

Чому моїх тремких сердечних струн
Торкаються так часто різні руки?
Як розпізнати цю життєву гру:
Де істинні, а де фальшиві звуки?

Вдивляюся у знаки чарівні,
Вслухаюся в мелодію розмаю,
І блискавками мислі бунтівні
Єство навпіл жорстоко розтинають.

То на душі, немовби восени,
То знов буяють солов’їні весни…
Коли б то швидше мій Адам земний
Адамом був поборений небесним!

Михайло Козубовський

Переглядів: 3


Разработка веб сайтов