«Я не гордую навіть міні-шансом»

*  *  *

Я не гордую навіть міні-шансом, —
Милуюсь, бавлюсь, плачу, мов дитя;
Біжу-лечу навипередки з часом,
Осмислюючи формулу життя.

Кують ще обнадійливо зозулі
Про те, що десь чекає головне.
А час, мов рекламуючи минуле, 
Спонукує до спогадів мене.

Бува, бентежать інколи прогнози,
Та мріється окрилено мені,
Що знов розбудять сонну тишу грози,
Що задрімала в ранній сивині.

Хоч сутінками обрій оповитий,
Та серце чує: в далечі гримить…
І я лечу… я поспішаю жити..,
Бо кожна мить — благословенна мить.

Михайло Козубовський


Разработка веб сайтов