«Я не гордую навіть міні-шансом»
* * *
Я не гордую навіть міні-шансом, —
Милуюсь, бавлюсь, плачу, мов дитя;
Біжу-лечу навипередки з часом,
Осмислюючи формулу життя.
Кують ще обнадійливо зозулі
Про те, що десь чекає головне.
А час, мов рекламуючи минуле,
Спонукує до спогадів мене.
Бува, бентежать інколи прогнози,
Та мріється окрилено мені,
Що знов розбудять сонну тишу грози,
Що задрімала в ранній сивині.
Хоч сутінками обрій оповитий,
Та серце чує: в далечі гримить…
І я лечу… я поспішаю жити..,
Бо кожна мить — благословенна мить.
Михайло Козубовський
Переглядів: 378
