«Я сьогодні йду до храму рано-вранці»

*  *  *

Я сьогодні йду до храму рано-вранці, на світанку,
Як Марія Магдалина чи Петро та Іоанн.
Де розтане непомітно у ліловому серпанку
Розтривоженої ночі граціозно-сонний стан.

Я побачу дивне дійство на прозорому узвишші,
Як малиново-рожевий приміряє небо плащ,
І почую, як привітно в урочисто-мирній тиші,
Пролунає моє ім’я й заспокійливе: «Не плач».

Я побачу і почую, як захоплено й щасливо
Ріки плещуть у долоні і весняний спів дерев,
І душа моя бентежна теж долучиться до співу,
Бо це гімн Життю й Любові, що ніколи помре.

У досвітнім спогляданні крізь дрімотливість байдужу
Я розчулений відчую вітру тихий шелест крил,
І тріумф благоговійний переповнить мою душу
І вона заллється світлом, мов ранковий небосхил.

Пломеніє юний обрій в золотистих перевеслах,
Зодягнувшись в білі шати, моє серце сяє теж.
Я сьогодні йду до храму, щоб зустрітися з Воскреслим,
Бо Його немає в гробі. Він воістину воскрес!

Михайло Козубовський


Разработка веб сайтов