Безмір найдрібнішого

У безмірі найдрібнішого 
Криється таїна.
Нейрони, атоми, коди – 
Шифри твого буття.
Та й Всесвіт повстав лиш з думки,
Що втілена Богом була…
У безмірі надмізерного –
Найбільша, мабуть, таїна.
Усе велике – з дрібного,
Усе всесильне – мале
І навіть слово німого
Енергією уб’є…
Просто усе з нічого
Повстало колись давно
Й розлилось безмежжям любові,
І вибухнув світ зелом.
Бо навіть порожня яма
Енергією кишить.
То що вже про слово скажеш?..
Хай з думкою помовчить.
Бо все найменше – величне,
А все величне – пусте…
У безмірі наднезримого
Господь у всьому живе.

Оксана Кузів


Разработка веб сайтов