Гіркий спомин

Морозяно. Святковий дух Різдва
Витає в піднебессі величаво,
Печеться хліб і вариться кутя,
Ганяє макогін в макітрі вправно.
І чавить мак, аж бризне молочко,
Бабуся досипає трохи цукру,
А ми малі чекаємо, було,
Щоб бабця відлучилася до кухні.
Облизуємо пальчики липкі,
О нам би маку, то й куті не треба...
Дідусь махає палицею нам,
Мовляв, вона — це те, чого нам треба.
Морозяно — і спомин аж ятрить...
Іду до вас, а в полі біло-біло...
На вас обох один-єдиний хрест...
На очі дощ — у серці заболіло.
І ніби й дух величного Різдва,
І ніби й свято — коляда при хаті...
Та полином гірчить мені кутя...
Чи може, то горіхи гіркуваті?..

Оксана Кузів 


Разработка веб сайтов