"Буває, що слабнуть крила"

* * *

Буває, що слабнуть крила,
І в серці одна надія,
Що в Тебе є надмір сили,
І Ти зберегти зумієш.

Хотіла б злетіть високо,
А ледве сягаю гілки,
Твоє ж уважнеє око
Пильнує мене настільки,

Що в мить, коли зовсім поряд
Шуліка на жертву чигає,
Своїм надійним покровом
Від нього мене ховаєш.

Не густо кормів. Навколо
Зимовий морозний простір,
Але й серед сніжного поля
Зернинка, зернинка… Вдосталь.

Як часто під вечір сніжний
Притулком мені бувала
Долоня, що брала ніжно
Й до ранку обігрівала!

Я вірю: весна настане —
Й полину углиб блакиті,
А поки що крила в’януть
І сили немає злетіти.

Та Ти мій Отець, Господь мій, —
І в серці живе надія,
Що візьмеш мене в долоні
І грітимеш, поки зміцнію…

Ольга Лазарук

Переглядів: 743


Разработка веб сайтов