"Отакий ми народ"
* * *
Отакий ми народ. Я народжена саме із нього.
Є характер людини і має характер народ.
І не десь, а у нас «як тривога, тоді і до Бога» —
І молитви, й пости, і пожертви, щоб зглянувсь Господь.
Ми народ працьовитий. Ми вміємо й любим робити.
По найважчих роботах це ми розбрелись по світах.
Не верітки на посаг — ми вілли будуємо дітям.
Що було б, як посіяли б скрізь на полях?!
Є немало сімей, де радіють десятій дитинці;
Знов дитячі візочки в містах і у селах навкруг;
Ще не правило в нас: для батьків — престарілих будинки,
І не вигоди ради друга підтримує друг.
Є немало всього, та ще цінності всі не згубили.
Тих, хто Бога шанує, немало-таки серед нас.
Не порожні в нас храми і в будень, тим більше в неділю;
Бачить Бог, хто удома коліна схиляє всякчас.
Ми про себе говоримо: в нас «як тривога — до Бога».
Мабуть, це про загал. Є в цій приказці ще кілька слів.
Не нагадую їх я так само, як вади народу.
Я подякую Богу за те, що нас так полюбив!
Що в Ісусі Христі українцям дає Бог спасіння,
Що пшеницю й картоплю так щедро нам родять поля.
Що там та екологія! В Бога — здоров’я насіння,
Від страшних катаклізмів збережена наша земля.
Ще нас милує Бог! Він не хоче, щоб тільки тривога
Спонукала народ Його пильно й завзято шукать.
Українці! Схиляймо серця щиро, вдячно до Бога.
Бог для вдячних сердець іще більшу дає благодать.
Я люблю Україну. Бог дав мені тут народитись.
Тут співа соловей, квітне мальва, гірчать полини.
Хай почує Господь українців, як будуть молитись,
Щоб у Божому Царстві раділи спасінням вони!
Ольга Лазарук
Переглядів: 846
