"Травинці неждано тягар звалився на плечі"
* * *
Лк. 1:37; Мт. 17:20
Травинці неждано тягар звалився на плечі
І жаром війнуло, немов із розкритої печі, —
Бо там, де травинці зростати призначено Богом,
Надумав собі хтось асфальтом стелити дорогу.
Травинку притиснув тягар до землі. Стемнілось…
Комусь бо ходити не просто по стежці хотілось:
«Ми тут хазяї, прокладемо широку дорогу».
Вони гордували місцем травинки від Бога.
Та всупереч волі людей дивна діялась справа —
Земля під асфальтом їй воду й повітря давала.
«Для Бога ж нема неможливої жодної речі! —
Казала травинка й старалась розправити плечі. —
Призначення маю — під сонцем Творця прославляти.
Йому все можливо!» — й завжди намагалася встати.
І з кожним зусиллям звершалося диво таємне:
Міцніла вона й ворушилась, хоч тісно, хоч темно.
Насправді, в цій справі була двох надій суперечка:
«Для Бога нема неможливої жодної речі!» —
Єством всім травинка міцніла в надії на Бога,
Ослабла ж надія отих, хто стелив цю дорогу.
«Й тобі все можливо!» — якось із небес пролунало.
Травинка всі сили напружила раптом і... встала.
Асфальтом розбіглись, мов промені, тріщини раптом —
Бо й тверде покриття ненадійним буває часто.
«Для Бога нема неможливої жодної речі!» —
І зліва, і справа є ті, хто випростує плечі.
Потріскавсь асфальт. Хазяям для ходіння — стежинка,
Й на ній усміхається, славлячи Бога,травинка.
«Для Бога нема неможливого!» — всі ми це знаєм.
Хай притча оця про травинку усім нагадає:
Як сила життя в ній, так віра у нас чинить диво.
Тож каже Господь: «Тим, хто вірує, теж все можливо!»
Ольга Лазарук
Переглядів: 548
