«Повертається біль...»

*   *   *

Повертається біль... 
Через роки й засніжені зими
І торкається пам’яттю
                                ран душі.
І все знову, мов ніч,
Все навкруг –
                                мов безлюдні пустині,
Біль утрати й прощання, 
Мовби птахів осінні ключі.

І коли б я могла
Заховатись в обійми печалі,
Стало б легше мені,
Аніж рани ці болю носить,
Простягаються 
пам’яті далі,
І той біль не прогнати –
Й не пережить.

Галина Леонович

Переглядів: 20


Разработка веб сайтов