«Повертається біль...»
* * *
Повертається біль...
Через роки й засніжені зими
І торкається пам’яттю
ран душі.
І все знову, мов ніч,
Все навкруг –
мов безлюдні пустині,
Біль утрати й прощання,
Мовби птахів осінні ключі.
І коли б я могла
Заховатись в обійми печалі,
Стало б легше мені,
Аніж рани ці болю носить,
Простягаються
пам’яті далі,
І той біль не прогнати –
Й не пережить.
Галина Леонович
Переглядів: 416
