«Відцвітають яблуні несміло»

*   *   *

Відцвітають яблуні несміло,
Як чиєсь непрожите життя.
Нездійсненні вже бажання й мрії,
І усі несказані слова...

Відцвітають білії нарциси –
Юності стрімкі мої літа.
Солов’ї співають нову пісню,
Й завмирають зболено вуста.

А хмаринки такі світло-ніжні
Так бентежно все кудись спішать.
Неба очі, голубі й не слізні,
Враз завмерли і мовчать...

Скільки днів мені дано прожити,
Скільки раз ще витерти сльозу.
Про любов Творця ще говорити?
Відцвітуть ще яблуні в саду...

Галина Леонович

Переглядів: 334


Разработка веб сайтов