«Безумовно і щиро любити»
* * *
Безумовно і щиро любити,
Все пробачити може вона.
Її серце так легко розбити.
Найрідніша з людей і одна....
Наша мама... В ній мудрості ріки,
Доброти неземної, тепла.
Слово ніжне для серця, мов ліки.
Нас з дитинства до Бога вела.
Їй не просто було, я це знаю,
Зустрічала немало тривог,
Та турботи, терпіння без краю
Вистачало на нас дев’ятьох...
Дні у праці... недоспані ночі,
Що у роки незримо вплелись...
Знов ховала заплакані очі,
В мамі радість і смуток злились.
Якщо й серце поранене болем,
Чи непослухом нашим не раз...
Докоряти не буде ніколи,
Знову рада побачити нас...
Небо чує ті щирі молитви,
Мама молиться... Певно й тому
Ми не впали безсилими в битвах.
Пробивалося сонце крізь тьму...
Зустрічалася з Богом щоранку,
На колінах щит віри трима.
Якщо мама твоя — християнка,
Знаю: більшого щастя нема.
Є кому серця біль розказати,
Є до кого з журбою прийти.
Треба мамою лиш цінувати,
Треба мамочку лиш берегти.
Хай Господь сил, здоров’я примножить,
Рідна наша, у Ньому радій.
Хай тебе смуток більш не тривожить.
Будь щаслива. Цвіти. Молодій.
Хоч сьогодні вже зморшки є, сива,
Перейшли роки за шістдесят.
Назавжди ти прекрасна, красива.
Бо душа — мов заквітчаний сад.
Вдячні Богу за тебе, матусю,
Пам'ятай в добрий час, чи в журбі,
Нагорода твоя у Ісуса,
Він колись її вручить тобі.
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 23
